EN 
01-08-2011

Східному партнерству два роки: успіх чи невдача для диверсифікованої Європейської політики сусідства?

Bogdana Depo, стипендіатка програми EXACT (EU External Action) з вивчення зовнішньої політики Євросоюзу | Eastern Partnership Community

Східне партнерство - це відносно нова ініціатива ЄС щодо його східних сусідів. Два роки від часу його започаткування - не такий вже й значний період для такого масштабного політичного проекту. Проте, ідея створення проекту «Східне партнерство», яка виникла більше десяти років тому, вже принесла деякі істотні результати і у неї є майбутнє. У цій статті автор починає з короткого викладу походження Східного партнерства, а далі наводить основні досягнення Східного партнерства в рамках двостороннього і багатостороннього співробітництва. У заключній частині автор розглядає майбутні події, які можуть вплинути на його подальший розвиток.

Походження Східного партнерства

Не всім відомо, що ідея розвитку політики щодо майбутніх нових східних сусідів вперше була представлена у 1998 році. Ідея створення Східного виміру вперше була запропонована міністром закордонних справ Польщі Броніславом Геремеком у його промові на відкритті переговорів щодо приєднання Польщі. Міністр закордонних справ Броніслав Геремек закликав створити Східний вимір ЄС. Вдруге цю ідею було підтверджено у роботі міністра закордонних справ Польщі в червні 2001 року. Третя спроба започаткування Східного виміру відбулася у лютому 2003 року, за рік до приєднання Польщі до ЄС. Міністр закордонних справ Польщі Влодзімеж Чімошевич повторно вніс пропозицію щодо Східного виміру у «неофіційному документі з пропозиціями Польщі щодо політики стосовно нових східних сусідів після розширення ЄС».

Цей документ підтвердив попередні пропозиції щодо розвитку східної політики Європейського Союзу. Він закликав скасувати існуючі межі шляхом надання допомоги і більш тісного співробітництва з сусідніми країнами. У неофіційному документі йдеться про те, що новий Східний вимір має базуватися на спільних цінностях та інтересах. Ця політика мала б охоплювати Україну, Білорусь, Молдову і Росію, але він також звернув увагу на те, що необхідно посилити політику ЄС щодо країн Кавказу і Центральної Азії. У неофіційному документі настійно пропонується розробити більш узгоджену і всеосяжну основу, яка мала б уможливити індивідуальний розвиток відносин з кожною із зацікавлених країн без шкоди для їх остаточної мети, а саме - інтеграції до ЄС.

Проте, спроба Польщі встановити регіональне лідерство провалилася через відсутність інтересу з боку країн-членів ЄС до розширення на схід. Природно, що погляди та переваги країни, яка готується до вступу, не мали такої легітимності, як позиції повноцінних членів ЄС. Пропозиція Польщі не знайшла необхідної підтримки, оскільки країни-члени ЄС не виявили ні політичної волі, ні інтересу.
Натомість, ЄС запровадив нову політику для своїх сусідів: «Розширена Європа» у 2003 році, «Європейська політика сусідства» (ЄПС) у 2004 році, «Чорноморська синергія» у 2007 році. ЄПС, яка однаково стосується східних та південних країн-сусідів, не віталася такими країнами, як Україна і Молдова, адже вони прагнули отримати членство в ЄС. Чорноморська синергія 2007 року стала першою спробою ЄС з регіональної диференціації на сході, але недостатньою була інституційна основа, тому ця політика виявилась малоефективною.

Таким чином, Східне партнерство базується на поступовій еволюції політики ЄС щодо його східноєвропейських сусідів. Порівняно з раніше згаданою пропозицією щодо Східного виміру, Східне партнерство охоплює нову групу країн. Країни Південного Кавказу були включені до ЄПС в результаті демократичних змін, які відбулися під час успішної «кольорової революції» в Грузії у 2003 році і невдалої спроби в Азербайджані. Російська Федерація виключила себе з ЄПС, не приймаючи позиції сусіда ЄС. Білорусь, яка теоретично входила до ЄПС, а на практиці обмежила своє співробітництво з ЄС, також була включена до Східного партнерства з надією на те, що це відкриє нові можливості для співпраці. Так, зрештою, Східне партнерство було запропоновано шести східним країнам-сусідам.

Східне партнерство: початок з низькою мотивацією

Розробка пропозиції щодо Східного партнерства (СП) тривала лише один рік, коли цей процес було прискорено російсько-грузинською війною влітку 2008 року. Війна, яка тривала всього 5 днів у серпні 2008 року, привернула увагу до Грузії і регіону в цілому, де є чотири «заморожених конфлікти», а в усіх сусідніх країнах на схід присутні російські війська. За розвитком Східного партнерства уважно стежила Росія, його стримували країни-члени ЄС, які підтримують дружні відносини з Росією, протистояли країни-члени ЄС, які виступали за розширення Союзу у бік Середземномор’я, а сприяли ж здебільшого нові країни-члени ЄС із Центральної та Східної Європи, а також Швеція. У зв’язку з розбіжностями у поглядах країн-членів ЄС на Східне партнерство, остаточну версію документа, який ввів ініціативу у дію, було погоджено з мінімальними "спільним знаменником", що зробило Східне партнерство слабшим та менш амбітним, ніж очікувалося.

Східне партнерство було започатковано під час саміту в Празі у травні 2009 року. Очевидним стало те, що Східне партнерство не отримає ні політичної, ні фінансової допомоги, яка була так необхідна для підтримки життєздатності цієї політики. Відсутність політичної підтримки стала очевидною під час інавгураційного саміту «Східного партнерства», на якому були відсутні найвпливовіші представники країн-членів ЄС. У той же час, було надто мале фінансування, як для такого амбітного проекту. Ця ініціатива отримала 600 млн. євро, що становить чверть від загального обсягу фінансування, який було виділено для східних партнерів на 2010-2013 роки. Варто зазначити, що однорічна допомога ЄС, яку отримала у 2009 році Туреччина, також становила 600 млн. євро.

Східне партнерство неоднозначно сприйняли і в межах самих країн Східного партнерства. Не зважаючи на спільне минуле країн-сусідів, у 2009 році ці шість пострадянських країн були (і залишаються сьогодні) групою слабо пов’язаних між собою країн з низькою мотивацією до створення спільного економічного і політичного простору співпраці у регіоні. Попри те, що Східне партнерство стало довгоочікуваним актом диференціації між європейськими сусідами і країнами Північної Африки, сподівання країн Східного партнерства не здійснилися. Ці країни мали різний рівень амбіцій та прагнень щодо ЄС. Україна і Грузія вітали Східне партнерство, але обидві країни очікували побачити у підсумковому документі, який започатковував Східне партнерство, перспективу членства в ЄС. Вірменія мала тісні зв’язки з Росією, тому Східне партнерство могло б бути занадто амбіційним для неї. Водночас, Голова парламенту Молдови заявив, що, порівняно з Вірменією та Азербайджаном, його країна «прогресивніша» в європейській інтеграції, тому «їй не потрібно чекати на інших». За словами представника президента Алієва, Фуада Ахундова, Азербайджан розглядає Східне партнерство, як «рушійну силу на шляху Азербайджану до повної співпраці з ЄС та наповнення європейської політики Азербайджану новим змістом». Участь Білорусі у партнерстві з самого початку була спірним питанням, оскільки це вперше вона була напряму залучена у проект ЄС. Таким чином, європейські дипломати, які були готові дати Мінську всі шанси на співпрацю, намагалися уникнути будь-якої критики режиму президента Лукашенка, який міг зрештою втрутитися.

Таким чином, Східне партнерство було започатковано із невеликою політичною та фінансовою підтримкою з боку ЄС, розбіжностями у мотивації країн-партнерів Східного партнерства щодо цієї ініціативи і, нарешті, зі спостереженням усіх партнерів за реакцією Росії.

Східне партнерство два роки потому: якого прогресу досягнуто?

Східне партнерство функціонує у двосторонньому і багатосторонньому вимірі. У той час, як у двосторонньому вимірі лише підвищився рівень співпраці, який базувався на інструментах ЄПС, то інструменти, що використовувалися в рамках багатостороннього виміру, були новими для регіону. Східне партнерство збагатилося новими інструментами з метою «прискорення політичної асоціації і подальшої економічної інтеграції між ЄС та країнами-партнерами».

Двосторонній вимір

Основними інструментами в рамках Східного партнерства на двосторонньому рівні співпраці є Порядок денний асоціації та Угода про асоціацію. Порядок денний асоціації – це інструмент, який повинен замінити План дій; його підписали усі країни Східного партнерства (крім Білорусі). Порядок денний асоціації «підготує та полегшить набуття чинності Угоди про асоціацію». Цей документ ґрунтується на принципах спільної власності, відповідальності та контролю результатів, але він не є юридично обов’язковим. На відміну від свого попередника, він включає в себе принципи політичної асоціації та економічної інтеграції.

Угода про асоціацію (далі УА) – це документ, який визначатиме політичну та економічну інтеграцію на найближчі роки, щодо якої зараз ведуться переговори з кожною країною Східного партнерства (знову ж за винятком Білорусі). Одним із важливих елементів, що очікуються в рамках УА, є Рада Асоціації на рівні міністрів, комітету, на рівні старших дипломатів, у тому числі підкомітетів у складі експертів з ЄС та країни-партнера. Перевагою цього органа над тими, що існували в рамках Угоди про партнерство та співробітництво є те, що його рішення носять юридично обов’язковий характер для обох сторін. Відтак, в цьому можна побачити застосування принципу спільної власності на практиці.

УА супроводжуватиметься Угодами про глибоку та всеохоплюючу Зону вільної торгівлі (ГВЗВТ) з усіма країнами, крім Азербайджану та Білорусі. ГВЗВТ є ключовим елементом Угоди про асоціацію, за якого позитивний ефект від лібералізації торгівлі та інвестицій буде підкріплений нормативним наближенням, що призведе до наближення до законодавства і стандартів ЄС. Попередньою умовою початку переговорів є те, що учасники ГВЗВТ повинні бути членами СОТ. Відтак, у зв’язку з тим, що Азербайджан досі роздумує над тим, чи ставати членом СОТ, ГВЗВТ не буде частиною його Угоди про Асоціацію. Грузія і Вірменія мають розпочати переговори щодо виконання попередніх умов до переговорів щодо ГВЗВТ. Україна ж досягла більшого успіху у переговорах, однак 97% питань переговорів було попередньо закрито. У травні, після спірних дискусій щодо вступу Білорусі, Росії та Казахстану до Митного союзу, Україна підтвердила своє бажання підписати угоду про ГВЗВТ до кінця 2011 року. Молдова має розпочати переговори у 2011 році або на початку 2012 року. Зрештою, очікується, що коли усі країни Східного партнерства підпишуть ГВЗВТ, то у довгостроковій перспективі мережа зон вільної торгівлі може перерости в Економічне співтовариство сусідства.

Програма Всеосяжного інституційного будівництва

Програма Всеосяжного інституційного будівництва (ВІБ) є складовою частиною ініціативи Східного партнерства ЄС, яка має на меті сприяння виконанню ГВЗВТ та Угод про асоціацію шляхом зміцнення основних урядових органів. Це один з тих інструментів, який використовувався під час підготовки до вступу. Маючи бюджет у розмірі 175 млн. євро до 2013 року, ВІБ виступає одним із ключових пріоритетів Східного партнерства.

Перші кроки у запровадженні ВІБ завершують Рамкові документи та Меморандум про взаєморозуміння щодо ВІБ між Європейською Комісією та п’ятьма країнами. Вони вже були підписані між Комісією та усіма країнами-партнерами Східного партнерства, крім Білорусі. Наступним кроком для країни-партнера було визначення пріоритетів ВІБ. Наприклад, Україна вибрала три пріоритетні галузі, а саме – міграція, державна допомога та безпека харчових продуктів. А третім кроком до реалізації ВІБ є підготовка Планів інституційних реформ, які країни вже почали готувати. Майже у всіх країнах вже відбулися тренінги або семінари в рамках ВІБ на 2010 рік. Більше подій було попередньо переглянуто на 2011 рік.

Розширення мобільності: мотивація для країн-партнерів

Безвізовий режим є одним із найбільших пріоритетів для усіх країн-партнерів Східного партнерства. Це був один з найсильніших стимулів для країн Східного партнерства, що змусив їх дотримуватися великої кількості вимог ЄС. Новим досягненням у цій сфері став План дій щодо лібералізації візового режиму. Новий План дій було надано Україні на щорічному саміті Україна-ЄС у листопаді 2010 року, і майже через два місяці його було надано Молдові. Ці документи є першими кроками на шляху до безвізових подорожей у довгостроковій перспективі. Документи визначають попередні умови, які повинні виконати країни для того, щоб отримати безвізовий режим. Такі цілі, визначені ЄС, є занадто високими для країн зі слабкою демократією, тому буде важко досягти їх у найближчі роки.

У той же час, Україна (з 2007 року), Молдова (з 2010 року) і Грузія (з 2011 року) користуються угодою про спрощення візового режиму, яка йде в парі з угодою про реадмісію. Переговори щодо такого типу документів буде розпочато також з Вірменією та Азербайджаном в кінці цього року. Раніше також планувалося розпочати переговори з Білоруссю в кінці 2011 року, але у зв’язку з останніми подіями, їх, швидше за все, буде відкладено.

Існує також Партнерство щодо мобільності з Грузією, Молдовою, а віднедавна також з Вірменією. Цей документ «вважається таким, що встановлює довготривалі часові рамки, які базуються на політичному діалозі та співробітництві». Партнерство щодо мобільності пропонує свою допомогу в галузі боротьби з незаконною міграцією, сприяння легальній міграції і посилення позитивного внеску міграції у розвиток. Угода складається з політичної декларації та додатку із запропонованими проектами. Не всі країни-члени ЄС є учасниками Партнерства щодо мобільності.

Хоча деякі документи були підписані з країнами-партнерами Східного партнерства з метою спрощення візового режиму, насправді ж це не так. Спрощення візового режиму зовсім не означає сприяння кращим міжособистісним контактам і, в результаті, воно не є ефективним стимулом для проведення реформ.

Енергія

Співпраця, спрямована на зміцнення енергетичної безпеки, є ще одним пріоритетом двостороннього співробітництва. Відповідно до Спільної декларації, Східне партнерство «має на меті зміцнення енергетичної безпеки шляхом співпраці з урахуванням довгострокових стабільних та безпечних поставок енергоресурсів і перевезення, у тому числі за рахунок виконання більш ефективного регулювання, підвищення енергоефективності та ширшого використання поновлюваних джерел енергії». Україна та Молдова приєдналися до Енергетичної спільноти. Грузія також планує стати повноправним членом, оскільки зараз вона має статус спостерігача. Україна отримає фінансову підтримку для модернізації своєї транзитної газотранспортної системи в рамках Інвестиційного фонду сусідства. ЄС приділяє особливу увагу Азербайджану, який отримує допомогу для реалізації Південного енергетичного коридору. Інші країни проводять наради та дискусії експертів з питань енергетики, але жодних інших вагомих досягнень вони не мають.

На завершення про двосторонній вимір, слід зазначити, що в той час, як для деяких країн Східного партнерства згадані раніше інструменти є новими і дуже прогресивними, особливо коли йде мова про Вірменію і навіть Молдову, то для України двосторонній рівень співпраці не принесе чогось нового, за винятком програми ВІБ. Україні обіцяли надати згадані інструменти ще до того, як було започатковано Східне партнерство. Тому, говорячи про Україну, однакового прогресу було б досягнуто зі Східним партнерством чи без нього. Для інших країн двосторонній рівень співпраці приніс багато нових інструментів і можна сказати, що прогрес в рамках двостороннього виміру Східного партнерства є очевидним.

Багатосторонній вимір

Багатосторонній вимір є новинкою для країн Східного партнерства. У цьому регіоні було кілька ініціатив щодо регіонального співробітництва, які мали дещо обмежений успіх (наприклад, ГУАМ, Чорноморський Форум, Спільнота Демократичного Вибору та інші). Існує кілька причин запровадження багатостороннього виміру. По-перше, планувалося, що це буде платформа регіональної співпраці та обміну досвідом між країнами Східного партнерства. По-друге, очікується, що він стане інструментом «поступової європеїзації східних сусідів з «центром тяжіння у Брюсселі». І по-третє, раніше обговорена ГВЗВТ може стати зоною вільної торгівлі у східному сусідстві, слідуючи прикладу ЦЄЗВТ.

У багатосторонньому вимірі вже спостерігаються певні досягнення, якими можна пишатися. Ці два роки загалом відзначилися численними зустрічами та конференціями, створенням нових інститутів, а з недавнього часу – також високим рівнем залучення суб’єктів з інших регіонів до успішної реалізації Східного партнерства.

Чотири тематичні платформи і флагманські ініціативи

Багатосторонній рівень співпраці було запроваджено шляхом створення чотирьох тематичних платформ, а саме: 1) демократія, належне управління та стабільність; 2) економічна інтеграція та наближення до політики ЄС; 3) енергетична безпека та 4) контакти між людьми. Ці чотири платформи представляють основні напрямки співпраці. Очікувалося, що ці платформи будуть служити простором для відкритих та вільних переговорів між державними службовцями високого рівня. Планувалося, що ці зустрічі будуть проводитися на конкретну тематику двічі на рік. Прогрес, досягнутий у цих платформах, представлятиметься на щорічних нарадах міністрів закордонних справ.
На сьогоднішній день, з огляду звіту міністрів закордонних справ, ми бачимо, що кілька проведених зустрічей, семінарів і тренінгів стосувалися платформ. Державні службовці також представили ряд пропозицій проектів та обговорили пріоритетні напрямки для кожної країни та регіону в цілому. У той же час, бракує інформації у вигляді звітів, які б допомогли нам побачити ефективність цих переговорів, і чи бралися пропозиції проектів до уваги.

Що стосується шести флагманських ініціатив, ЄС запропонував наповнити їх конкретним змістом і надати їм більшої вагомості для Партнерства. Флагманські ініціативи охоплюють шість напрямів взаємодії: Програма інтегрованого управління кордонами; Флагманська ініціатива сприяння малому та середньому бізнесу (МСБ); Регіональні ринки електроенергії та підвищення енергетичної ефективності; Диверсифікація енергетичних поставок; Попередження, підготовка та запобігання наслідкам природних і техногенних катастроф; Флагманська ініціатива управління довкіллям. Деякі проекти ЄС фінансуються в рамках цих флагманських ініціатив, але більшість із них почали реалізовуватися ще до того, як було створено Східне партнерство.

Варто зазначити, що 2009-2010 роки були частково заблоковані через брак технічної інформації про те, як подати заявку на отримання фінансування ЄС. Певною мірою це може бути пов’язано з тим, що за багатостороннім рівнем співпраці наглядала Європейська служба зовнішніх дій (ЄСЗД). У зв’язку з тим, що цей інститут було створено недавно і він все ще знаходився у процесі інституційної структуризації, деякі технічні елементи були опущені.

Створення нових інститутів в рамках Східного партнерства

Одним із перших досягнень стало створення Форуму громадянського суспільства (ФГС), у якому активно беруть участь різні НУО з усіх країн Східного партнерства (у тому числі організації Білорусі, пов’язані з державою, наприклад профспілки). Цей Форум було проведено двічі: спочатку в Брюсселі у 2009 році, а потім в Берліні у 2010 році. ФГС став хорошим каналом спілкування для організацій громадянського суспільства та Європейської Комісії. Цьому спілкуванню сприяє Керівний комітет, який було повторно обрано на Форумах.

Очікується, що зрештою уряди також приєднаються до цього діалогу. За даними Комісії, на даному етапі планується зібрати інформацію від громадянського суспільства і, можливо, в подальшому представити її у вигляді проблем та пропозицій для своїх урядів. Найбільш інноваційні ідеї, запропоновані під час двох Форумів, було представлено на щорічній зустрічі міністрів закордонних справ з країн Східного партнерства. Також важливим є те, що протягом цих двох років Форум громадянського суспільства став повноправним партнером в рамках інституційної бази Східного партнерства.

Активні організації громадянського суспільства з країн Східного партнерства створили національні платформи з метою покращення діалогу з національними урядами. Втім, спілкування з більшістю національних урядів досі обмежене. Зараз національні платформи намагаються створити міждержавну Європейську платформу. У зв’язку з нещодавнім спалахом насильства щодо учасників маніфестацій у Мінську в грудні 2010 року, в Азербайджані у квітні 2011 року та Грузії у травні 2011 року, існує необхідність проведення паралельних переговорів між різними структурами ЄС та громадянським суспільством цих країн.

Друга установа, Парламентська Асамблея ЄВРОНЕСТ, (відома як Євронест), була створена 3 травня 2011 року. Вона була започаткована, коли члени Європейського Парламенту намагалися знайти спосіб залучити Білорусь, але успіху досягти не вдалося. Перше засідання Євронест очолив Президент Європарламенту Єжи Бузек, а Високий Представник ЄС Кетрін Ештон тепло привітала учасників. Варто зазначити, що це перше засідання Євронест привернуло увагу високих посадовців ЄС. Хоча ще не було досягнуто істотних результатів, та очікування щодо новостворених установ вже високі. Одне з таких очікувань пов’язане з тим, що члени Європейського Парламенту, які знаходяться у Євронест, можуть стати рушійною силою сприяння тіснішій інтеграції. Крістіан Вігенін, Спів-президент ПА Євронест, голова делегації Європарламенту у ПА Євронест, звернув увагу на те, що важливо, щоб під час переговорів щодо Східного сусідства робилися посилання на статті 8 і 49 Угоди Європейського Союзу, у яких зазначено критерії членства в ЄС.

Наступне незначне досягнення, яке зараз знаходиться в процесі, полягає у тому, що Комітет Регіонів ЄС працює над створенням Постійної Конференції регіональних та місцевих влад для Східного партнерства (ПКРМ СП). Очікується, що ПКРМ СП буде інструментом для місцевих та регіональних органів влади, який надасть їм право голосу в рамках політики Східного партнерства. За словами Іштвана Серто-Радича, ПКРМ СП хоче запропонувати регіональним та місцевим органам влади в Україні та в країнах Східного партнерства отримати досвід у здійсненні процесу децентралізації в Європейському Союзі, а також підтримати їх зусилля у створенні демократичних інститутів та зміцненні адміністративного потенціалу.

Співпраця щодо Східного партнерства виходить за рамки політичних інститутів ЄС

Спільна декларація Східного партнерства також закликала ЄІБ, ЄБРР та інші міжнародні фінансові установи докладати більше зусиль у наданні допомоги усім країнам-партнерам у проведенні реформ і модернізації, а також визначити відповідні інвестиційні проекти. Уже в грудні 2010 року Європейський інвестиційний банк заснував Цільовий Фонд Технічної Підтримки Східного Партнерства (ЦФТПСП). Цільовий Фонд буде пропонувати універсальні, багатосекторні механізми фінансування для надання технічної допомоги. Цільовий Фонд розроблятиме попереднє техніко-економічне та техніко-економічне обґрунтування, інституційні та правові оцінки, оцінки екологічного та соціального впливу, управління проектами, підтримку позичальника шляхом реалізації проекту, а також фінансування досліджень підйомів та горизонтальної інституційної діяльності. ЄІБ створив Фонд східних партнерів (ФСП) на свій власний ризик в розмірі 1,5 млрд. євро; верхня ж межа для проектів у Росії – 500 млн. євро.

В рамках співпраці між Радою Європи та Європейським Союзом, генеральний секретар Турбьерн Ягланд, а також комісар ЄС з питань розширення і Європейської політики сусідства (ЄПС) Штефан Фюле виділили 4 мільйони на «об’єкт» Східного партнерства. Ці кошти призначені для реалізації проектів у чотирьох галузях: виборчі стандарти, підтримка судової системи, боротьба з корупцією та кіберзлочинністю у шести країнах Східного партнерства. В даний час Рада Європи робить свій внесок у розвиток двох політичних платформ: Демократія, належне управління та стабільність (1 Платформа) та Контакти між людьми (4 Платформа). Одним із прикладів проектів, реалізація яких вже почалася, є проект, який називається «Посилення судової реформи в країнах Східного партнерства». Він має на меті забезпечити форум можливістю обговорення країнами-учасниками діючих європейських стандартів, які стосуються судової влади, спираючись на знання та досвід, а також використання ключових досягнень.

Наприкінці цього року Парламентська Асамблея Ради Європи представить резолюцію про вплив Східного партнерства ЄС на управління та економічний розвиток у Східній Європі, яка зараз знаходиться в процесі підготовки. У цьому документі Парламентська Асамблея не тільки представить своє бачення розвитку, але також визначить проблеми і представить, як Рада Європи вплине на загальний успіх політики ЄС щодо Сходу.

Тиждень тому ЄС пообіцяв надати додаткові 5 млн. євро для підтримки програм ЄБРР щодо розвитку малого бізнесу у Східному партнерстві в рамках двох програм: Програми санації підприємств (ПСП) та Програми ділових консультацій (ПДК). Ці кошти повинні бути спрямовані на забезпечення мікро-, малих та середніх підприємств прямою підтримкою з боку досвідчених бізнес-радників та консультантів, які б допомагали їм адаптуватися до вимог ринкової економіки. ЄБРР планує залучити інші державні органи, які відіграють важливу роль в успішній реалізації двох започаткованих програм.

Крім того, ЄБРР бере участь у фінансуванні значимих національних проектів, наприклад він надав Україні позику у розмірі 450 млн. євро. Метою цього проекту є покращення 350 км. доріг від Києва, які виступають важливими європейськими та національними коридорами, здебільшого на довгій Транс-європейській транспортній мережі (ТЄТМ).

На завершення цієї частини, можна зазначити, що, з одного боку, вже багато чого було зроблено, але з іншої, результати ще не настільки відчутні, щоб можна було однозначно приписати їх Східному партнерству. До успіхів можна віднести створення Форуму громадянського суспільства, який вже має деякі досягнення. Участь Європейського Парламенту у Євронест може покращити діалог між установами і, в той же час, залишити позаду строгу бюрократію. Рада Європи також прагне зробити свій внесок і вже почала проводити певну діяльність щодо реалізації проектів у регіоні. Участь таких фінансових установ, як ЄБРР чи ЄІБ, може компенсувати очевидну нестачу фінансових засобів, виділених для Східного партнерства.

Східне партнерство введено в дію – проблеми залишилися


Східне партнерство не було успішним у тих регіонах, яких задовольняє невміння справлятися з такими специфічними питаннями. В рамках Східного партнерства не було вирішено ряду проблем, які раніше піднімалися східними сусідами. По-перше, Україна, Молдова і Грузія не отримали членства в ЄС, якого вони так очікували. Ці країни й досі сподіваються на позитивні знаки та відданість з боку ЄС; тим часом у них залишається все менше і менше мотивації дотримуватися високих вимог ЄС в рамках Східного партнерства, на які, до того ж, потрібно витрачати великі кошти. Спрощення візового режиму може стати одним із потужних стимулів, який би міг пришвидшити процес проведення внутрішніх реформ; проте, навіть для України і Молдови, які вітають Плани дій щодо лібералізації візового режиму, довгостроковою перспективою є повноцінний безвізовий режим.

Другою перешкодою для Східного партнерства є «заморожені конфлікти», які країни Східного партнерства не можуть вирішити власними засобами та силами, а ЄС не може ефективно долучитися у зв’язку з вето та/або лобістською діяльністю тих країн-членів ЄС, які підтримують дружні відносини з Росією. Мова йде не тільки про те, що економічна і політична співпраця в регіоні перебуває під загрозою, але й про те, що наявність «заморожених конфліктів» перешкоджає сталому розвитку країн Східного партнерства. У компетенції Східного партнерства безпосередньо не входить вирішення «заморожених конфліктів», хоч вони зачіпають чотири країни Східного партнерства; так, Україна була/є частково залучена до процесу посередництва між Молдовою та Придністров’ям, окрім того спостерігається військова присутність Росії у всіх цих країнах. Як не дивно, ЄС не проявляє ні сильної політичної волі долучитися до врегулювання конфлікту, ані мотивації до розробки нових інструментів ефективного вирішення проблем.

Третьою вічною проблемою регіону є участь Білорусі у співпраці та її демократизація. Коли Східне партнерство було введено в дію, Білорусь цікавилася його економічною складовою, яка дозволяла їй брати участь в рамках багатостороннього виміру. Минулого року Білорусь, Литва та Україна запропонували близько 20 проектів, які, в основному, стосувалися розбудови інфраструктури, але через результати виборів у грудні 2010 року і подальші масові порушення Європейська Рада не поширила мандат Європейського інвестиційного банку на Білорусь. Східному партнерству не вдалося залучити її, і єдиною інституцією, у якій Білорусь таки бере участь, є Форум громадянського суспільства. Таким чином, співпрацю між ЄС та Білоруссю знову заморожено, і в цьому Європейський Союз безсилий – зі Східним партнерством чи без нього.

«В політиці, так само як в поезії, потрібне натхнення»
Головування Польщі в ЄС – нові надії для Східного партнерства


Чого не вистачає в рамках Східного партнерства, так це політичної волі як з боку ЄС, так і з боку країн Східного партнерства. Тому, очікувані події дуже важливі для майбутнього розвитку Східного партнерства. У другій половині 2011 року очікуються дві однаково важливі для Східного партнерства події, а саме – саміт Східного партнерства та головування Польщі в ЄС. Саміт Східного партнерства планується провести в Польщі у вересні 2011 року. На другому саміті Східного партнерства зустрінуться голови держав та урядів 27 країн-членів ЄС та країн Східного партнерства. Беручи до уваги нещодавні події у країнах південного сусідства та відповідний огляд ЄПС, рівень політичної участі покаже важливість та інтерес лідерів ЄС до відносно стабільних східних сусідів. Очікується, що цей саміт надасть Партнерству нового дихання, інакше у нього не буде майбутнього.
Міністр закордонних справ Польщі Сікорський працює над розробкою конкретних ідей, які буде підтримано або започатковано в ході саміту. По-перше, він підтвердив, що під час саміту Польща планує озвучити перспективи країн Східного партнерства. Як зазначив Міністр, «немає нічого поганого в тому, що ми повторимо статтю Лісабонського договору. Треба погодитися, що це повторення може посилити мотивацію країн Східного партнерства». По-друге, очікується, що декларація саміту міститиме додаток з переліком ключових ініціатив та проектів, які повинні бути доопрацьовані Комісією та виконані в рамках поточної і наступної фінансової перспективи. Той факт, що цей додаток буде прийнято на зустрічі на вищому рівні, може надати більшої вагомості його реалізації. По-третє, Польща планує створити перший бізнес-форум, який би став платформою спілкування між представниками бізнесу у країнах Східного партнерства, Європейським Союзом, а також міжнародними фінансовими установами. Нарешті, в ході саміту Польща має намір підтвердити і ще раз заявити про необхідність продовжити проведення реформ та про принцип «більше за більше», наголошуючи на «розумних» умовах. Цей саміт стане важливою подією, яка або заново вмотивує країн-партнерів продовжувати політичну та економічну інтеграцію, або змусить їх переглянути швидкість інтеграції.

У той же час, головування Польщі буде важливим для сусідів ЄС, зокрема східних. Протягом шести місяців головування в ЄС Польща також планує створити Європейський фонд підтримки демократії та Фонд громадянського суспільства, які будуть спрямовані на підтримку громадянського суспільства і майбутніх політичних партій. Обидві ідеї вже було представлено Високому представнику. Польща також планує створити Фонд регіонального розвитку, як регіональну модель Фондів згуртованості ЄС. Також Польща пообіцяла започаткувати План дій щодо лібералізації візового режиму для України та Молдови.

Багато чого було зроблено за ці два роки, але планується зробити ще більше. Питання лише в тому, чи буде достатньо політичної волі, щоб сприяти цьому процесу. Майбутні події покажуть.

Переклад - "Європейський простір", Тетяна Антонів



Додати коментар:

Ваше ім'я*:
E-mail:
Коментар* :
Код (4 символи)* :
     інше зображення
   

* — поля обов'язкові для заповнення


Якими є Ваші очікування від співпраці України та ЄС у візовій сфері?

Очікую на скасування візового режиму наступного року

 — 528

Сподіваюся, що шенгенську візу найближчим часом отримати буде легше

 — 183

Думаю, що збільшиться кількість довготривалих багаторазових віз

 — 134

Мені байдуже

 — 76

Всього голосів: 921










 
© 2007 – 2009   Портал "Європейський простір". Використання матеріалів вітається за умови гіперпосилання: http://eu.prostir.ua

Украина онлайн
      Украинский портАл   
      META-Ukraine